Elena Ustenko: Uprchla jsem před válkou a dnes pracuji jako datová analytička v české společnosti

V minulém roce Elena uprchla z Kyjeva před válkou se svými dětmi. Začátky v cizí zemi, navíc bez znalosti jazyka, byly opravdu těžké. Po necelém roce od útěku nyní Elena pracuje jako datová analytička v české společnosti a češtinu používá na denní bázi. Přečti si silný příběh plný odvahy a motivace.

Příběh je dostupný i v audioverzi.

V březnu 2022 jsem spolu se svými dvěma dětmi, svou sestrou a synovcem utekla do Česka před válkou na Ukrajině. Můj manžel tam zůstal a bohužel aktuálně není možné, aby se přestěhoval za námi. V Kyjevě jsem dříve pracovala jako bankéřka a poté byla na mateřské. Pak jsem pracovala ve financích pro americkou společnost. Po propuknutí války se ale spokojený rodinný život obrátil vzhůru nohama a kvůli dětem jsme ze své rodné země utekli. Nemáme se kam vrátit, protože Kyjev bude stále pod palbou, dokud válka neskončí. 

Pro útěk jsme se rozhodli hned po propuknutí války, ale nevěděli jsme kam jít. Nejdřív jsme se schovávali u kmotra na Ukrajině, děti ani nechodily do školy. Po týdnu jsme jeli dál na západ Ukrajiny a pak jsme se rozhodli, že pokud se nemůžeme vrátit zpět do Kyjeva, musíme si najít nové místo k životu. Nemůžeme čekat na konec války, protože nikdo neví, kdy to všechno skončí. Děti by měly chodit do školy a žít normální život. Pro Česko jsme se rozhodli zejména kvůli bratranci, který zde žije a pracuje v továrně v Pardubicích, kde se snažili po propuknutí války uprchlíkům pomoci a obstarali jim na první týdny bydlení na ubytovně.

Začátky zde byly těžké –⁠ byly jsme se sestrou na vše samy. Neuměla jsem jazyk, s dětmi to bylo náročné, protože neměly žádné kamarády. Postupně jsme dokázaly sehnat byt i školu pro děti, kterou nám pomohla najít právě majitelka bytu (teď je dobrá kamarádka rodiny). Nevěděla jsem ale co si mám počít se sebou. Práce u pásu v tiskárně, kterou jsem si našla díky bratranci, byla velmi náročná a s péčí o děti šla špatně skloubit. Se sestrou jsme se střídaly na dvanáctihodinových směnách (aby někdo mohl hlídat všechny tři děti). To bylo ale dlouhodobě neudržitelné. Ve volných chvílích, kterých nebylo moc, jsem si přivydělávala pro americkou firmu, pro kterou jsem pracovala už předtím na Ukrajině, ale kvůli malému platu, problémům s převodem výplaty a sociálnímu zabezpečení to také nebylo tím nejlepším řešením.

Abych zde zajistila lepší život sobě i dětem, začala jsem se intenzivně učit česky. S prací u pásu jsem skončila a můj manžel mě na dálku podporoval a posílal peníze. Když jsem na internetu náhodou narazila na Digitální akademii: Data v Praze, neváhala jsem moc dlouho a přihlásila se. O práci v IT jsem přemýšlela už dříve na Ukrajině, ale neměla jsem na učení čas (pracovala jsem a starala se o rodinu a byt). Manžel ten nápad na Ukrajině nepodporoval, protože viděl že nic nestíhám, ale s ohledem na současnou situaci jsme se shodli, že je to investice do budoucnosti a musím to zkusit. Podala jsem proto přihlášku, ale vůbec si nevěřila, že to můžu zvládnout. Vstupní pohovor byl pro mě hodně těžký, nebyla jsem schopna se v češtině správně vyjádřit, ale uspěla jsem a do Akademie mě přijali. 

Studium v cizím jazyce bylo velmi náročné, ale lektoři i ostatní (české) studentky vždy velmi rádi pomohli. I časově toho bylo opravdu hodně. Ale právě tím, jak to bylo intenzivní a náročné, tak jsem měla opravdovou radost, že jsem to dokázala a moc si vážím této příležitosti. V průběhu studia jsem navíc navázala nová přátelství, která mi tu předtím chyběla, a značně jsem si zlepšila úroveň češtiny.

Akademii jsem tedy úspěšně dokončila a začala jsem hledat novou práci. Prošla jsem pár pohovory, ale firmám moje úroveň jazyka přišla nedostatečná (musela bych na denní bázi komunikovat s klienty), ale všichni byli velmi milí. Narazila jsem také na inzerát velkoobchodu JIP, zkusila poslat životopis a vyšlo to – pohovor byl moc příjemný a vzali mě. Od února 2023 pracuji na pozici datové analytičky. Seznamuji se s vnitřní strukturou organizace a učím se vytvářet reporty o prodeji a nákupu pro zaměstnance a zákazníky společnosti. Nemůžu říct, že bych měla přímo mentora, ale mohu se obrátit o pomoc a radu na kteréhokoliv člena našeho oddělení. Všichni jsou vždy ochotní a vstřícní.

S novou prací se konečně náš život začíná ubírat lepším směrem. Jsem moc vděčná za příležitost, kterou jsem v Česku dostala. Chci zde zůstat žít a doufám, že brzy bude moct přijet také můj manžel. Dalším ukrajinským ženám Akademii rozhodně doporučuju, protože je to skvělá příležitost, která vás posune do nových výšin. Nebojte se. Neohlížejte se zpět, soustřeďte se na přítomnost a budoucnost - musíte se dívat dopředu a překonat svůj strach. Stojí to za to!

Příběh byl sepsán z rozhovoru s Elenou.

Informace o Digitální akademii a Google grantu pro Ukrajinky

V Czechitas otevíráme svět IT ukrajinským ženám zasaženým válkou už necelý rok. Díky podpoře Google.org můžeme realizovat dva vzdělávací programy zcela zdarma. Prvním z nich je naše tříměsíční Digitální Akademie. V každé třídě Akademie uvolňujeme 5 volných míst pro ukrajinské ženy. Vybrané Ukrajinky tak mohou spolu s českými účastnicemi studovat testování, datovou analýzu či vývoj webu.

Druhým programem je INCO Academy – Work In Tech, v rámci kterého nabízíme ženám, které utekly před válkou na Ukrajině do České republiky, 1000 stipendií na kariérní certifikáty od Googlu se specializací na IT podporu nebo digitální marketing. Ukrajinky mohou využívat také dalších aktivit (konzultací, kariérních workshopů, komunitních meetupů apod.) Cílem obou programů je, aby vybraný kurz dokončily a našly perspektivní uplatnění na trhu práce. Více informací najdete na www.czechitas.cz/ua 

‍

‍

ОЛЕНА УСТЕНКО: Я ВТЕКЛА ВІД ВІЙНИ І СЬОГОДНІ ПРАЦЮЮ АНАЛІТИКОМ ДАНИХ У ЧЕСЬКІЙ КОМПАНІЇ

Минулого року Олена втекла з Києва від війни разом з дітьми. Починати життя в чужій країні, не знаючи мови, було дуже важко. Менш ніж через рік після втечі Олена працює аналітиком даних у чеській компанії і використовує чеську мову щодня. Читайте потужну історію, сповнену мужності та мотивації.

У березні 2022 року я втекла до Чехії з двома дітьми, сестрою та племінником, рятуючись від війни в Україні. Мій чоловік залишився, і, на жаль, наразі він не може переїхати до нас. Я працювала банкіром у Києві, а потім була в декретній відпустці. Потім я працювала у фінансовому відділі американської компанії. Але після початку війни наше щасливе сімейне життя перевернулося з ніг на голову, і ми покинули рідну країну заради наших дітей. Нам нікуди повертатися, тому що Київ під обстрілами поки війна не закінчиться.

Ми вирішили виїхати, як тільки почалася війна, але ми не знали, куди. Спочатку ми тимчасово перебували у нашого кума в Україні, діти навіть не ходили до школи. Через тиждень ми поїхали далі на захід України, а потім вирішили, що якщо ми не можемо повернутися до Києва, то повинні знайти нове місце для життя. Ми не могли чекати закінчення війни, тому що ніхто не знає, коли це все закінчиться. Діти повинні ходити до школи і жити нормальним життям. Ми вибрали Чехію в основному завдяки двоюрідному брату, який живе тут і працює на заводі в Пардубіце, де допомагали біженцям з початку війни і надали житло в гуртожитку на перші тижні.

Початок тут був важким - ми з сестрою були самі. Я не знала мови, з дітьми було складно, бо у них не було друзів. Поступово нам вдалося знайти квартиру і школу для дітей, яку нам допоміг знайти власник квартири (тепер добрий друг сім'ї). Але я не знала, що робити з собою. Робота в друкарні, яку я знайшла завдяки двоюрідному брату, була дуже відповідальною, і її важко було поєднувати з доглядом за дітьми. Ми з сестрою по черзі працювали у дванадцятигодинні зміни (щоб хтось міг наглядати за всіма трьома дітьми). Але в довгостроковій перспективі це було нераціонально. У вільний час, якого було небагато, я підробляла в американській компанії, на яку раніше працювала в Україні, але через низьку зарплату, проблеми з переказами та соціальним забезпеченням це теж було не найкращим рішенням.

Щоб покращити життя для себе і своїх дітей тут, я почала інтенсивно вивчати чеську мову. Я звільнилася з роботи, а чоловік підтримував мене дистанційно і надсилав гроші. Коли я випадково натрапила в інтернеті на Digital Academy: Data в Празі, я довго не роздумувала і записалася. Я і раніше думала про роботу в ІТ в Україні, але у мене не було часу на навчання (я працювала і дбала про сім'ю та квартиру). Мій чоловік не підтримував цю ідею в Україні, бо бачив, що я не встигаю, але, враховуючи поточну ситуацію, ми погодилися, що це інвестиція в майбутнє, і я повинна спробувати. Тож я подала документи, але не думала, що зможу це зробити. Вступна співбесіда була для мене дуже складною, я не міг правильно висловитися чеською мовою, але мені це вдалося, і я був прийнята до Академії.

Навчання іноземною мовою було дуже складним, але викладачі та інші (чеські) студенти завжди були дуже раді допомогти. Це також забирало багато часу. Але, незважаючи на те, наскільки інтенсивним і складним воно було, я була дуже рада, що мені вдалося це зробити, і я дуже ціную цю можливість. Крім того, під час навчання я знайшла нових друзів, яких мені не вистачало раніше, і значно покращила свій рівень чеської мови.

Тож я успішно закінчила академію і почала шукати нову роботу. Я пройшла кілька співбесід, але компанії визнали мій рівень мови недостатнім (мені довелося б спілкуватися з клієнтами щодня), але всі були дуже приємні. Я також натрапила на оголошення про вакансію в  JIP, спробувала надіслати своє резюме, і це спрацювало - співбесіда була дуже приємною, і вони взяли мене на роботу. З лютого 2023 року я працюю аналітиком даних. Вивчаю внутрішню структуру організації та вчуся створювати звіти про продажі та закупівлі для співробітників та клієнтів компанії. Не можу сказати, що у мене є безпосередній наставник, але я можу звернутися до будь-якого співробітника нашого відділу за допомогою та порадою. Всі завжди допомагають і йдуть назустріч.

З новою роботою наше життя нарешті починає змінюватися на краще. Я дуже вдячна за можливість, яку мені надали в Чехії. Я хочу залишитися тут і сподіваюся, що незабаром мій чоловік теж зможе приїхати. Я однозначно рекомендую Академію іншим українським жінкам, тому що це чудова можливість, яка підштовхне вас до нових висот. Не бійтеся. Не озирайтеся назад, зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому - ви повинні дивитися вперед і долати свій страх. Це того варте!

 Ця історія написана на основі інтерв'ю з Оленою.

Інформація про Цифрову академію та грант Google для українських жінок

Менше року ми в Czechitas відкриваємо світ ІТ для постраждалих від війни українських жінок. Завдяки підтримці Google.org ми можемо реалізувати дві навчальні програми абсолютно безкоштовно. Перша - це наша тримісячна Цифрова академія. Ми надаємо 5 місць для українок у кожному класі Академії. Відібрані українки можуть вивчати тестування, аналіз даних або веб-розробку разом з чеськими учасницями.

Друга програма - INCO Academy - Work In Tech, в рамках якої ми пропонуємо 1000 стипендій на кар'єрні сертифікати Google, що спеціалізуються на ІТ-підтримці або цифровому маркетингу, жінкам, які втекли від війни в Україні до Чеської Республіки. Українські жінки також можуть скористатися іншими заходами (консультації, кар'єрні семінари, громадські зустрічі тощо). Мета обох програм - завершити обраний курс і знайти перспективну роботу на ринку праці. Більше інформації можна знайти на сайті www.czechitas.cz/ua

‍